Жири тваринні лікувальні

Жири витоплюють як домашніх, так і диких тварин. Великою популярністю у народній медицині користуються екзотичні жири — борсуковий і ведмежий, як найкращі засоби лікування туберкульозу. Так, згідно одному популярному народному рецепту будь-який з цих жирів слід розтопити в духовці і додати туди сік алое, какао порошок або шоколад. У цьому рецепті жир диких звірів можна замінити жирами домашніх тварин, однак ефективність його дії згідно зі спостереженнями народних лікарів знижується, тобто жир диких тварин вважається більш ефективним, ніж той, що добутий з тварин, які виросли в неволі.

У той же час за дослідженнями, проведеними офіційною медициною, у людини віками вироблялися ферменти, покликані розщеплювати певну їжу, і вони спрямовані в першу чергу на знайомі продукти. Якщо людина з'їдає щось невідоме, організм не в змозі цей продукт правильно засвоїти, переварити, і часто це призводить до різних розладів: кишковим, запалення жовчного міхура або підшлункової залози. Те ж саме з лікарськими формами. Тому при приготуванні в домашніх умовах народних засобів бажано не використовувати екзотичні компоненти. Для жителів середньої смуги корисніше те, що вживали наші предки. Оскільки свинина часто буває на нашому столі, то в рецепті все-таки краще застосовувати свиняче сало, а не ведмежий або борсуковий жир, який є для більшості з нас екзотикою і не входить в постійний раціон.

Більшість жирів володіє високою температурою плавлення. Для засвоєння жиру це має величезне значення: чим нижча температура, тим жир легше перетравлюється. До трудноплавким жирів належать яловичий і баранячий, трохи нижче температура плавлення у свинячого сала і гусячого жиру. З тваринних жирів при низьких температурах плавляться жири молока, вершків.

При використанні жирів в медичних цілях перевагу слід віддавати тим, які, крім енергетичної цінності, мають біологічно активними речовинами. В розумних дозах жири корисні людям похилого віку і дітям, людям слабким, стомленим, малокровним, виснаженим, виснаженим.

Жири зміцнюють і покращують травлення, мають послаблюючу дію, виліковують порушення кісткової тканини у суглобах. Їх використовують для зниження температури, посилення потенції. Лікарі радять включати в раціон при душевних розладах, непритомних станах, погіршення слуху.

Розтоплений жир використовується не тільки внутрішньо, але й зовнішньо. Тваринні жири і жироподібні речовини дуже популярні в медицині і косметології, причому не тільки в натуральному вигляді — найчастіше вони використовуються як основа для приготування різноманітних лікарських форм. Їх використовують для лікування шкірних захворювань, вони покращують зовнішній вигляд, заліковують рани, опіки і виразки.

Відмінності у властивостях жирів обумовлені видом і віком тварини. Тому, перш ніж використовувати ті чи інші тваринні жири в медичних цілях, необхідно більше знати про їх лікувальні властивості.

Вершкове масло — найпопулярніший вид тварин жирів, виготовляється з коров'ячого молока. Молочний жир вершкового масла складається в основному із насичених жирних кислот (їх у ньому більше половини), є мононенасичені жирні кислоти, проте незамінних поліненасичених менше 1 %. У молочному жирі присутні вітаміни А, Е, F, К і D, інші біологічно активні речовини.

Вживати вершкове масло всередину слід в помірних кількостях, всього за кілька грамів в день. Корисно воно для дітей, однак з віком і особливо в старості вживання його слід обмежити, оскільки в ньому багато холестерину.

Вершкове масло не тільки їжа, але й ліки. У поєднанні з іншими речовинами його застосовують всередину і зовнішньо для лікування багатьох хвороб. Використовують коров'яче масло при сухому кашлі, захворюваннях горла, носової порожнини, верхніх дихальних шляхів. Вершкове масло корисно при жовтяниці, каменях у печінці, сечовому і жовчному міхурі, захворюваннях селезінки. Воно має переварюють, розчинюють і заспокійливими властивостями. Його вживання пом'якшує шкіру.

Топлене масло отримують шляхом витоплювання з вершкового масла молочного жиру, тому в ньому міститься 98 % жиру і мало вітамінів. Зате воно стійко до теплового впливу і при нагріванні не виділяє шкідливих канцерогенних речовин.

Пряжене олію вживають при дизентерії, застарілому (хронічному) кашлі, судорогах, болях у вухах. У суміші з цукром воно діє як сечогінний засіб. Його використовують у вигляді свічок для лікування жіночих хвороб. Топлене масло є протиотрутою від багатьох видів токсичних речовин, якщо змішати його з цукром і гірким мигдалем (5:1:1). Воно пом'якшує шкіру і розгладжує зморшки як при внутрішньому, так і зовнішньому споживанні. Однак слід пам'ятати, що топлене масло дуже калорійне і його не рекомендується використовувати тим, хто схильний до повноти.

Дуже важлива умова, яку потрібно дотримувати при лікуванні маслом: воно повинно бути високоякісним.

Жир свійської птиці. Гусячий (курячий, качиний тощо) жир добувають шляхом перетапливания сала домашніх птахів. Жир свійської птиці застосовують при болях в стегнах, тріщинах на ногах і руках, його використовують для змащування обморожених місць: втирають щодня вечорами до тих пір, поки не відновиться тканину.

Свинячий топлений жир (лярд, або сало) — твердий жир, що добувається шляхом витоплювання сала свиней. Широко використовується в лікувальних цілях. У свинячому салі більше, ніж у баранячому або яловичому жирі, незамінних жирних кислот. Лярд надає лікувальну дію при пухлинах і виразках кишечника.

Народна медицина радить використовувати свинячий жир при всіх видах звіриних укусів. Сало добре эмульгируется і змивається водою, тому його можна використовувати для лікування уражень волосистої частини голови. Однак у наш час мазі на свинячому салі в косметології застосовуються вкрай рідко. Зберігати їх можна не більше 10 днів, вони швидко псуються і в цьому випадку можуть викликати роздратування шкіри.

Баранячий жир — жир, що добувається з баранів і овець, містить найбільшу кількість насичених жирних кислот, тому він найбільш тугоплавок, важче перетравлюється та гірше засвоюється порівняно з яловичим і особливо свинячим.

В медицині і косметології часто використовують ланолін — тваринний жир, який є основним компонентом шкірного сала вівці. Добувають його при промиванні вовни. Безводний ланолін, широко застосовувана емульсивно-мазевая основа, містить великі кількості холестерину, його ефірів і воскових домішок.

Ланолін — густа в'язка маса жовто-білого кольору — широко використовується в якості мазевої основи та володіє рядом цінних властивостей. Зручний ланолін тим, що легко і швидко наноситься на шкіру, прискорює всмоктування шкірою лікарських речовин.

Козячий жир — жир кіз і козлів, досить часто використовується в народній медицині. В теплому вигляді, як правило на ніч, його застосовують при простудних захворюваннях для розтирання грудей і спини. Клізма з козячим жиром ефективна при виразковій хворобі. Він діє ефективніше і сильніше, ніж свинячий жир, оскільки швидше застигає.

Борсуковий жир — лікарський засіб, що отримується шляхом витоплювання підшкірного жиру борсуків. У народній медицині жир барсуков широко застосовують в якості додаткового зміцнювальний засіб при лікуванні бронхіту, пневмонії, простудних і різних легеневих захворювань, в тому числі і туберкульозу. Отриманий засіб добре всмоктується при втиранні в шкіру.

Ведмежий жир — цілющий жир, який одержують перетапливанием підшкірного жиру бурого або білого ведмедя. Широко використовується в народній медицині. Жир ведмедя ніжний і дуже ефективний при захворюваннях кісток і м'язів, при свищах, тріщинах. Він легко видаляє гнійну кірку з ран, не залишаючи ніяких рубців. Застосовують його при опіках, переохолодженні та обмороженнях. Ведмежий жир також використовують для зміцнення дитячого організму, їм змазують все тіло після купання. Його вживають при болях в задньому проході, прокази.

Жир змій. Змії внесли вагомий внесок у медицину, недарма їх зображували на її емблемах, де вони обвиваються навколо чаші і жезла. Для лікування використовують не тільки вельми популярний зміїний отрута, але і жир, який одержують шляхом витоплювання підшкірного жиру. Використовують зміїний жир зовнішньо для компресів і втирань при різних болях. Вважається, що він знімає м'язові болі.

Риб'ячий жир — жир, що видобувається з риб (тріски, пікші, сайри та ін), а іноді і морських ссавців. Характерна особливість риб'ячого жиру — наявність в ньому тригліцеридів жирних кислот. Риб'ячий жир містить в 1 г 350 ME вітаміну А, часто в жирі багато незамінною арахідонової кислоти (до 30 %), яка бере участь у процесах активації згортальної і протизгортальної систем крові. З риб'ячого жиру отримують жирні кислоти класу омега-3, що перешкоджає утворенню тромбозів.

Жир ведмедів активно застосовують в косметології: при втиранні його в коріння волосся вони перестають випадати, стають густими і краще ростуть.

Лікувальну дію риб'ячого жиру полягає в стимулюючий вплив на імунну систему. Регулярне його використання знижує ризик розвитку атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, тромбозів, інсульту або інфаркту міокарда. Ефективно лікування риб'ячим жиром діабету, шкірних захворювань, імунодефіцитних станів, туберкульозу. При цих захворюваннях рекомендується приймати по 1 ст. ложці риб'ячого жиру вранці і ввечері протягом тривалого часу — від 2 до 3 місяців. Натуральный и витаминизированный рыбий жир применяют для профилактики и лечения гипо- и авитаминоза А, рахита, как общеукрепляющее средство, при различных болезнях, связанных с нарушением обменных процессов в организме. Он улучшает зрение, ускоряет сращивание костных переломов, используют его также при других показаниях к применению витаминов А и В2. Витаминизированный рыбий жир по 3— 5 капель 2 раза в день назначают внутрь детям с 4-недельного возраста, постепенно повышая дозу до 0,5—1 чайной ложки в день.

Зовнішньо риб'ячий жир застосовують при лікуванні ран, слизових оболонок, термічних і хімічних опіків шкіри. Використовують його для просочення пов'язок або безпосередньо накладають на уражені поверхні.
Джерело: https://medn.ru/statyi/ZHivotnyezhiryiixcelebnye.html